«До 125-річчя від дня народження Є. Ф. Маланюка 

(1897–1968), українського поета, літературознавця, критика, громадсько-політичного діяча»

 

                                                «Є. Маланюк із найвидатнішого поета української 

                                                еміграції перетворився на класика української 

                                                 літератури ХХ ст., його поезія – не лише крик зболеного 

                                                серця, а ще і гарт, очисний вогонь, через який проходить 

                                                наш народ на нелегкому шляху до своєї державності й 

                                                 духовності».

М. Ільницький

Одною з найяскравіших постатей української літератури ХХ століття безумовно є Євген Маланюк. Сьогодні від дня народження класика, одержимого ідеєю української державності, виповнюється 125 років. У бібліотеці презентовано книжкову виставку "Самобутній митець української діаспори», присвячену цій історичній постаті.

  Ім'я Євгена Маланюка стало широко відомим лише на початку 90-х років минулого століття, через три десятиліття після його смерті. Довгий час творчий доробок цього самобутнього і талановитого поета був під забороною радянської пропаганди, яка причепила йому прізвисько «представника буржуазного українського націоналізму». Насправді ж він лише палко любив свою Батьківщину. Однак, після остаточного припинення існування УНР 1920-го року, був змушений прожити за її межами 48 років свого життя.

   Представлені на книжкових полицях поетичні, літературознавчі та публіцистичні твори Євгена Маланюка випромінюють не лише його беззаперечний талант, а й войовничий дух, чітке розрізнення чорного і білого без зайвої толерантності. Слово Євгена Маланюка - це гостре лезо, це дошкульний сміх над м'якодухістю і слабкістю співвітчизників, це потужний струмінь сарказму і ненависті до ворогів України. Його творчий набуток - це ілюстрація непридатності лібералів у справі боротьби за незалежну державу. «Московлять, польщать, труять рід, ворожать, напускають чари, здається, знищено вже слід, - лиш потурнаки й яничари», - виливав він свою огиду до людей, які не вміли зберегти національну ідентичність. Але, попри все Євген Маланюк вірив:

 

Крізь зойк заліз, крізь звіра рик,

 

крізь дим руїни – Україну

 

Новий узріє чоловік.

Виставка знайомить читачів бібліотеки також і з віхами біографії українського митця.

Маланюк, Є. Ф.

Невичерпальність : Поезії, статті : Для ст. шк. віку / Є.Ф. Маланюк ; Упоряд., передм. та приміт. Л.Куценка ; [Редкол.: І.Т.Бойко та ін.]. — [2-е вид.]. — Київ : Веселка, 2001. — 317, [1] с. : іл. — (Шкільна бібліотека). — Бібліогр.: с. 295-297. — Алф. покажч.: с. 298-307.

 

Шифр зберігання: А606242

 

  В творі прослідковується становлення Є. Маланюка як поета, його  невичерпна любов до рідного краю.

 

Маланюк, Євген Блакитний день Волинської землі : твори / Євген Маланюк; упорядкув. Інни Нагорної ; [ред. Є. Шморгун]. — Рівне : Лапсюк В. А., 2013. — 109 с. : іл. — (Бібліотечка Літературного музею Уласа Самчука в Рівному; число 21).   Шифр зберігання: А730519 У книзі подано тільки дрібочку із творчого доробку найвидатнішого українського поета XX століття Євгена Маланюка. Зокрема, вміщено ряд творів, дотичних до нашого волинського краю.

4/37
	Маланюк, Є. Книга спостережень : Ст. про літ. / Є. Маланюк ; [Упоряд. і передм. Сивоконь Г.М.]. — Київ : Дніпро, 1997. — 427, [1] с. — Бібліогр. в тексті та в підряд. приміт.   Шифр зберігання: А586356   Книга спостережень» — це вибрані есе Євгена Маланюка (1897— 1968), одного з найяскравіших українських письменників-емігрантів, видатного поета, культуролога, літературознавця й критика. Оригінальний погляд на творчість Шевченка і взагалі – на українську класику XIX століття, а також — самобутні судження про літературу віку поточного, нелегкі проблеми українсько-російських контактів, зокрема – своєрідне трактування постаті Гоголя,— все це не може не захопити сучасного читача.